УКРАЇНА скористається зростаючим напруженням по лінії БРИТАНІЯ – РОСІЯ

Подія

Смерть 23 березня 2013 року Бориса БЕРЕЗОВСЬКОГО, російського опозиційного діяча та олігарха, яка може носити ознаки насильницької, ближчим часом стане додатковим подразником в російсько-британських двосторонніх відносинах. У цьому зв’язку аналітики групи глобальної розвідки Geostrategy вважають, що Україні необхідно використати у своїх національних інтересах «британсько-російську дипломатичну війну».

Аналіз ситуації

Історія розвитку сучасних відносин Росії та Британії носить загалом напружений та драматичний характер. Зокрема такі питання як розміщення в Європі системи Протиракетної оборони, розвиток ядерної програми Ірану, виведення військ НАТО з Афганістану та проблема із захистом прав людини у Росії залишаються джерелом постійної напруги у відносинах між двома державами. Чимало членів британського парламенту постійно вказують на випадки порушення прав людини в Росії та закликають зайняти жорсткішу позицію щодо Росії.

Наприклад, деякі із законодавців пропонують прийняти закон, подібний до американського Акту Магнітського. Підписаний американським президентом Бараком ОБАМОЮ 14 грудня 2012 року, цей документ забороняє посадовцям, пов’язаним із ув’язненням та смертю російського юриста Сергія Магнітського, в’їзд до США, а накож накладає заборону на використання їх активів, що зберігались у американських банках.

Крім того, Росія та Сполучене Королівство висувають взаємні звинувачення у шпіонажі, що нагадує постійні скандали часів холодної війни. Великобританія залишається цікавою мішенню для російських шпигунів через тісні зв’язки із Вашингтоном та заможних росіян, які проживають у Сполученому Королівстві та мають там власність та активи.

У 2006 Росія звинуватила Сполучене Королівство у шпіонажі, коли на вулиці в Росії була знайдена пластикова куля, начинена обладнанням для зв’язку.

У 2012 році Лондон визнав факт шпіонажу, однак на той момент це заперечувалось.

Конфлікт у Сирії створив додаткову напругу у двосторонніх російсько-британських відносинах, оскільки Росія та Китай наклали вето у Раді Безпеки ООН на три Резолюції щодо Сирії, підготованих Сполученим Королівством та США. Ці резолюції мали б дозволити запровадити жорсткіші санкції проти Сирії. Крім того, Великобританія та Франція намагались зняти ембарго на ввіз зброї до Сирії, встановлене Європейським Союзом, оскільки хотіли поставляти зброю повстанцям.

13 березня 2013 року Міністр закордонних справ Великобританії Вільям ХЕЙГ та Міністр оборони Великобританії Філіп ХЕММОНД зустрілись із своїми російськими колегами Сергієм ЛАВРОВИМ і Сергієм ШОЙГУ на першому саміті щодо стратегічного діалогу між Сполученим Королівством та Росією. Після зустрічі Сергій ЛАВРОВ зазначив, що будь-яка спроба з боку Великобританії забезпечити поставки зброї сирійським повстанцям буде розглядатися як порушення норм міжнародного права.

Такі тенденції дають аналітикам Geostrategy підстави вважати, що конфлікт у Сирії буде й надалі підґрунтям для напруженості у двосторонніх відносинах.

Слід також додати, що Великобританія і Росія не мають сильних торгових зв'язків. Росія займає лише 15-те місце в списку найважливіших напрямків експорту Сполученого Королівства (на яку припадає 1,6% від британського експорту) і 14 місце у списку країн для британського імпорту (1,8% британського імпорту). Крім того, Сполучене Королівство є 14-им найбільшим експорт-партнером Росії (2,3% експорту Росії) і посідає дев'яте місце щодо російського імпорту (2,5% імпорту Росії).

На Росію припадає лише 7% імпорту сирої нафти Сполученого Королівства і менш ніж 2% поставок природного газу. Основним енергетичним партнером Сполученого Королівства є Норвегія, яка забезпечує 73% від загального обсягу імпорту сирої нафти і 67% імпорту природного газу.

Чи можливі зміни?

Тим не менш, енергетичний профіль Сполученого Королівства змінюється. Видобуток Британією власної нафти досяг свого піку в 1999 році, а видобуток природного газу досяг свого піку в 2000 році. У Північному морі енергетичні ресурси продовжують вичерпуватися, що, за оцінками аналітиків групи Geostrategy, юуде підштовхувати Сполучене Королівство до диверсифікації енергетичних джерел за наступною схемою:

• поєднання вітчизняного виробництва (у тому числі сланцевого газу), зрідженого імпорту природного газу (LNG) з країн Близького Сходу, Африки і, можливо, Сполучених Штатів;

• а також, можливо, російського газу, через сполучення з континентальною Європою.

Москва і Лондон можуть також співпрацювати і в сфері технологій. Росія в даний час розробляє нові внутрішні джерела енергії в регіонах, які є технічно складними, таких, як півострів Ямал, Арктичне море і Східний Сибір. Крім того, російському експорту енергоносіїв необхідно перейти до технічно складних форм, таких як зріджений природний газ. Через ці речі Москва шукає енергетичних партнерів, які б могли допомогти Росії утримувати лідерські позиції в енергетиці.

Кремль вже уклав угоди з Total SA у Франції і ExxonMobil у США. Тепер Росія шукає співпраці зі Сполученим Королівством.

Росія і Великобританія мають незначний досвід спільної роботи в галузі енергетики. Британська компанія BP була однією з багатьох західних фірм, які були позбавлені проектів в Росії і стали мішенню Федеральної служби безпеки Росії для рейдів під час російського процесу консолідації енергетичних активів.

Російський енергетичний гігант "Газпром" також зробив мішенню спільне підприємство ВР в Росії, ТНК-ВР, а також їх проекти. Головний виконавчий директор BP Роберт ДАДЛІ, який був також колишнім главою російської секції компанії, мав дуже напружені відносини з Москвою.

Однак, схоже, що енергетичні потреби Росії і ВР в даний час перебувають в стадії синхронізації.

Компанія BP бореться за те, щоб знайти хороший ринок після того, як компанія прийняла на себе удар в США після розливу нафти в Мексиканській затоці, а Росія шукає великі компанії, які б могли завести на внутрішній російський ринок передові технології в освоєнні нових енергетичних покладів.

У жовтні 2012 року компанія ВР погодилася продати свою 50% частку в ТНК-ВР російській компанії Роснефть, що завершить на 100 відсотків приєднання ТНК-ВР до компанії Роснефть. Як частина угоди, BP отримає додаткові 18,5% акцій компанії Роснефть, в результаті чого присутність британської компанії BP в російській компанії збільшиться до 19,75%. ВР також сподівається отримати два місця із дев'яти в раді директорів компанії Роснефть, що посилить особисту роль Роберта ДАДЛІ з ВР у внутрішніх російських енергетичних процесах.

За оцінками аналітиків Geostrategy, Роберт ДАДЛІ є більш відкритим для співпраці з Росією. Він вважає, що Росія в даний час змінює свою агресивну енергетичну позицію на більш дружній підхід до співпраці із Заходом. Чи є Р.Дадлі правим у таких твердженнях – покаже час. Натомість у вересні 2012 року Газпром і британська енергетична компанія Centrica підписали контракт на постачання 2,4 мільярда кубометрів природного газу протягом трьох років за допомогою сполучення Бельгія-Великобританія. Що також лягло у «політичну копілку» цього британського менеджера.

Висновки

Через особливі відносини між Сполученим Королівством та Сполученими Штатами, відносини між Лондоном і Москвою, ймовірно, можна простежити через еволюцію відносин між Білим домом і Кремлем. Таким чином, цілком імовірно, що політичні відносини між Великобританією і Росією залишаться в найближчі роки напруженими.

Тим не менш, більш тісне співробітництво можливе в енергетичній сфері, зокрема, яке проявлятиметься як збільшенні споживання Сполученим Королівством російського газу, так і у розширенні співпраці між британськими і російськими компаніями. У цьому зв'язку, відносини між Лондоном і Москвою, ймовірно, будуть відзначатися прагматизмом. Однак, ймовірно, що Сполучене Королівство не буде перебувати під таким же політичним тиском як країни Центральної та Східної Європи, оскільки воно менше залежить від російського газу.

У цьому зв’язку Києву необхідно негайно активізувати контакти із Лондоном, особливо напередодні проведення у листопаді 2013 року саміту Україна – Європейський Союз.

Джерела групи глобальної розвідки Geostrategy вказують на те, що потенціал Великої Британії у грі за європейську інтеграцію України практично не було використано. Посол України в Британії Володимир ХАНДОГІЙ, через об’єктиві причини, так і не зміг за кілька років «пробити» питання про візит Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА до Лондону.

Але такі фактори, як:

· тиск Росії на Європейський Союз, спрямований на зрив підписання у 2013 році Угоди про асоціацію з Україною;

· дистанціювання Сполучених Штатів від українських справ, яке триватиме практично з моменту вступу Віктора ЯНУКОВИЧА на посаду Президента України;

можуть кардинально змінити сутиацію.

Якщо Лондон переконає Вашингтон у необхідності повернення в «українську гру», аргументуючи це початком «дипломатичної війни Росії проти України», тоді, ймовірно, у Києва можуть з’явитися реальні шанси підписати у листопаді 2013 року Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.