«Французьке попередження» від США

12 Jun, 2011 | |

Подія

14 травня 2011 року у Нью-Йоркському аеропорту ім. Кеннеді було затримано директора Міжнародного валютного фонду Домініка Стросс-Кана. За кілька днів після затримання йому було висунуто офіційні звинувачення у сексуальних домаганнях. 19 травня 2011 року Верховний суд штату Нью-Йорк оголосив про домашній арешт Стросс-Кана.

Арешт директора МВФ викликав значну міжнародну реакцію, оскільки, за оцінками французьких та міжнародних експертів, Д.Стросс-Кан розглядався як потенційно сильний кандидат на посаду Президента Франції під час виборів у 2012 році.
 
Аналіз ситуації
 
Події навколо звинувачень, висунутих Д.Стросс-Кану Верховним судом штату Нью-Йорк, вказали на повернення Сполучених Штатів Америки у гру на європейському континенті, а також на прагнення сформувати у ближчому майбутньому клуб держав, які б поділяли погляди США на шляхи вирішення глобальних викликів і загроз.
У 2012 році відбудуться президентські вибори у низці ключових держав світу, результати яких можуть суттєво вплинути на нинішній глобальний політичний ландшафт (вибори відбудуться загалом у близько двох десятків країн світу). Зокрема, президентські вибори пройдуть у:
-         Сполучених Штатах Америки;
-         Російській Федерації;
-         Французькій Республіці;
-         Іспанії;
-         Індії;
-         Мексиці;
-         Сенегалі;
-         Габоні;
-         Кенії;
-         у Китаї зміниться найвище керівництво країни.
Нового лідера або президента можуть отримати близько 3,4 мільярда людей, що складає половину населення землі (близько 6,8 млрд. осіб).
Негативні наслідки світової фінансово-політичної кризи, енергетичні кризи, продовження глобальної боротьби з тероризмом, триваючий процес перерозподілу глобальних сфер впливу, міжетнічні конфлікти – усі ці фактори роблять вибори у 2012 році ризикованими і важко прогнозованими.
            Нинішній розвиток політичних процесів у світі свідчить про те, що Сполучені Штати не мають наміру відмовлятися від глобального політичного, економічного, військового, інформаційного та культурного домінування. Крім того, Вашингтон має намір приділяти більше уваги європейській політиці, інтерес до якої суттєво знизився після приходу до влади Барака Обами у 2008 році. «Європейське турне» Президента США у травні 2011 року опосередковано свідчить саме про такі тенденції у зовнішній політиці цієї держави.
            Для повернення на «європейське політичне поле», що фактично означає реанімацію концепції глобального домінування, Сполучені Штати мають намір, у першу чергу, використати Велику Британію – Францію, Польщу – Румунію а також Російську Федерацію.       
Франція – перша в американській геополітичній колоді.
            Розіграш «французької карти» став першим кроком на шляху повернення США у велику європейську гру.
            Наприкінці 2010 – початку 2011 року країни Близького Сходу та Північної Африки охопили потужні антиурядові виступи, у результаті яких розпочався глибинний процес внутрішньополітичних змін у цих регіонах. Режими, встановлені ще за часів «холодної війни» за допомогою колишнього Радянського Союзу, частково або повністю втратили вплив.
У цих важливих трансформаційних процесах керівництво Франції в особі Президента Ніколя Саркозі активно підтримало протестні рухи на Близькому Сході та Північній Африці, тим самим легітимізуючи курс Президента США Барака Обами у цих регіонах світу. Завдяки активній французькій позиції у боротьбі проти режиму Муамарра Каддафі у Лівії Сполучені Штати успішно сформували міжнародну «атикаддафійську коаліцію» та 18 березня 2011 року домоглися ухвалення Резолюції ради безпеки ООН щодо ситуації в Лівії.    
Своїми активними діями Ніколя Саркозі зробив для США значну послугу, підтвердившитим самим свою проамериканську прихильність. Вдячна реакція від США не змусила себе довго чекати.
14 травня 2011 року один з найбільш сильних потенційних суперників Ніколя Саркозі на президентських виборах у 2012 році – директор Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Кан – був затриманий у США за звинуваченнями у сексуальному насильстві, а 19 травня 2011 року він написав заяву про звільнення посади директора МВФ.
Міжнародні експерти вважають, що після втягнення Д. Стросс-Кана у даний конфлікт він практично втратив шанси бути обраним на посаду Президента Франції у 2012 році.
У 2011 році Франція головує у «Великій вісімці» та «Великій двадцятці». Ймовірно, що Сполучені Штати спробують створити режим найбільшого сприяння для Ніколя Саркозі як головуючого на самітах «Великої вісімки» та «Великої двадцятки», що позитивно вплине на формування іміджу нинішнього Президента Франції як відповідального політика з глобальними поглядами.
 
Що отримали США?
            По-перше, Сполучені Штати розрахувалися з Ніколя Саркозі за активну анти лівійську політику Франції, а також політичну підтримку ініціативам США у Раді безпеки ООН. Це – сигнал для інших політиків, які в обмін на лояльність до Сполучених Штатів матимуть право на реальну підтримку у виборчих кампаніях 2012 року.
            По-друге, у разі переобрання нинішнього Президента Франції у 2012 році, США отримають союзника на міжнародній арені та у міжнародних організаціях, який має достатні важелі впливу на європейські та північноафриканські процеси.
            По-третє, політичний сигнал від США отримали інші держави світу, в яких у 2012 році відбуватимуться президентські вибори. Суть сигналу – США можуть впливати на розстановку сил у президентських передвиборчих кампаніях.  
Чи чекатиме Росія своєї черги?
            Зважаючи на модальність розвитку політичної ситуації у Французькій Республіці існує ймовірність того, що подібна на справу «Стросс-Кана» ситуація може мати місце в іншій важливій для США державі, яка на сьогодні здійснює суттєвий вплив на розвиток політичних процесів у Європі та Євразії – Російській Федерації. Цей факт змушує керівництво США шукати шляхи конструктивного співробітництво з найвищим керівництвом Росії, у першу чергу – її майбутнім Президентом.
            У 2012 році у Росії пройдуть чергові президентські вибори. На сьогодні невідомо, хто з двох російських політиків – Дмитро Медведєв чи Володимир Путін – висуватиме на них свою кандидатуру. Це залишається сьогодні найбільшою політичною інтригою.
            За попередніми оцінками, Сполучені Штати симпатизують більш ліберально налаштованому Медведєву, ніж консервативному Путіну. З огляду на це існує теоретична ймовірність розвитку ситуації за таким сценарієм:
  • Дмитро Медведєв досягає згоди з керівництвом США щодо його підтримки на наступних президентських виборах. Підтримка США означатиме також отримання підтримки з боку країн Європейського Союзу;
  • країни Заходу опрацьовують сценарій дискредитації Володимира Путіна, у першу чергу – в очах міжнародної громадськості (запуск порталу Русский Wikileaks опосередковано свідчить про початок антипутінської дискредитації);
  • навіть у разі перемоги Володимира Путіна на президентських виборах в Росії, проблемний шлейф, створений у передвиборчий період, обмежуватиме його маневри на міжнародній арені. 

Висновки

 
Сполучені Штати мають стійке бажання сформувати ефективну коаліцію держав, які б підтримували ініціативи США у боротьбі з глобальними викликами і загрозами. Це спонукає керівництво США до формування групи держав, президенти яких будуть особисто зобов’язані стратегам з Вашингтону своїм переобранням або обранням на президентські посади.

            З урахуванням останніх міжнародних подій у країнах, в яких відбудуться президентські вибори 2012 року – у першу чергу Росії, Мексиці, Іспанії, Індії та Китаї – слід очікувати виникнення низки внутрішніх політичних криз, пов’язаних з міжнародними аспектами – фінансовими, персональними, релігійними, етнічними тощо.

12.06.2011

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Україна, ЄС: окремі результати дії зони вільної торгівлі

Сергій Даниленко
Модератор групи Geostrategy Сергій Даниленко
analytics@geostrategy.ua

Українські виробники активно використовують преференції в рамках торгівлі між Україною та ЄС. Наприкінці 2016 року вже повністю використано 11 тарифних квот:

Чи викликає у вас тривогу агресивність Росії в Європі?

Майкл Хайден  (Michael Hayden)
Майкл Хайден (Michael Hayden), колишній голова ЦРУ і АНБ, США

"Путін поводиться самовпевнено, але у нього немає хороших карт в цій грі.

Місія Кокса-Квасьнєвського повинна діяти до саміту «Східного партнерства»

Крістіан ВІГЕНІН
Крістіан ВІГЕНІН, (Крістіан Іванов Вігенін), Депутат Європарламенту (група «Прогресивний альянс соціалістів і демократів), голова Парламентського асамблеї «Східного партнерства»

Крістіан ВІГЕНІН, депутат Європарламенту (група «Прогресивний альянс соціалістів і демократів), голова Парламентського асамблеї «Східного партнерства» про діяльність місії Кокс-Квасьнєвський: