Інтеграція проти імміграції: чи встоять у цій боротьбі основоположні принципи ЄС?

29 Aug, 2013 | |

Геополітична павутинаПотоки людей, які шукають притулок на території Європейського Союзу, продовжують зростати. Це відбувається, перш за все, внаслідок заворушень у Північній Африці та на Близькому Сході, а також у зв’язку із важкою економічною ситуацією на Кавказі. На тлі вируючої економічної кризи ця тенденція виявилася для країн-членів ЄС, які стають кінцевим пунктом для більшості біженців, невчасною та загрозливою.

Так, наприклад, країни Північної Європи зіткнулася зі зростаючою імміграцією як поза географічних меж Європи, так і з менш економічно стабільних країн Європейського Союзу. На цьому фоні все гучніше чути заклики про посилення митного контролю всередині Євросоюзу, а рейтинги політичних партій, які у своїй діяльності використовують анти-імміграційні заклики, продовжують зростати.

Аналітики групи глобальної розвідки Geostrategy спробували розібратися у ситуації, що назріла у Євросоюзі.

 

Аналіз ситуації

Згідно з даними, опублікованими агентством Євростат на початку серпня 2013 року, близько 85 000 заяв про надання притулку у ЄС надійшло протягом першого кварталу 2013 року, що на 15 000 більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Збільшення кількості людей, які шукають притулок в Європі, співпало із початком економічної кризи – кількість заяв зросла з 226 тисяч у 2008 році до більш ніж 335 тисячна кінець 2012 року. В порівнянні, протягом років, які передували кризовим, кількість бажаючих іммігрувати постійно зменшувалась. Це пояснюється тим, що у сусідніх із ЄС регіонах, а особливо на Близькому Сході, ситуація була досить стабільною.

Цікаво відзначити, що громадяни Сирії та Росії складають найбільший відсоток у зростанні шукачів притулку – близько 20% за першу чверть 2013 року.

Найбільш популярною серед шукачів притулку є Німеччина, де було подано найбільше заяв на отримання притулку. За нею слідують Греція, Бельгія, Франція та Швеція. До речі, географічне положення Греції робить її ідеальним пунктом для біженців, які прагнуть проникнути далі у Західну Європу, хоча решта країн-лідерів по заявкам на надання притулку мають перевагу в економічному, соціальному, імміграційному аспектах.

 

 

Суперечки між членами ЄС

Починаючи з 1999 року, країни Євросоюзу розробляють спільну регулятивну політику щодо шукачів притулку, для того щоб взяти під контроль імміграційні потоки. Ця проблема стає дедалі актуальнішою разом із розширенням кордонів Євросоюзу, де відсутній внутрішній міграційний контроль, що передбачено умовами Шенгенської Угоди.

Однак, розбіжності у міграційні політиці країн-учасниць Шенгенської Угоди все ж таки досить значні, і саме це породжує певне непорозуміння. Яскравим прикладом подібних ситуацій служить недавній випадок, коли Мальта відмовилася надати притулок 102 африканським морякам, яких було підібрано танкером з їх потопаючого судна. Навіть під тиском Європейської Комісії, Мальта не зробила цього. Згодом потерпілих моряків прийняла Італія.

 

Правила ЄС чітко вказують на те, що про біженців повинна подбати країна ЄС, до якої вони прибули. Тому, на думку аналітиків Geostrategy, з урахуванням того, що Мальта являється першим пунктом прибуття для основної маси іммігрантів з Північної Африки, то такі її дії можна зрозуміти – уряд Мальти просто втомився нести цей тягар. Особливо враховуючи те, що на території Мальти, яка вимірюється 316 квадратними кілометрами, проживає 452 тисячі 515 осіб, або 1432 особи на один квадратний кілометр. Таким чином сьогодні Мальта – найбільш густонаселена країна ЄС – на яку, до того ж, накладаються значні потоки нелегальних іммігрантів.

Такі країни як Греція та Італія, які слугують південним форпостом ЄС, вже давно ведуть жорстку боротьбу із нелегальними імміграційними потоками в Середземномор’ї. Ситуація ускладнена високим рівнем безробіття у цих країнах, де система соціального захисту вже і так працює на максимумі, внаслідок чого в суспільстві продовжують поширюватися анти-імміграційні настрої.

Греція найбільше потерпає від мігрантів із Західних Балкан та Близького Сходу, які планують пробиратися далі на північ, використовуючи Грецію як пропускний пункт. Аналітики Geostrategy зауважили значний прорив у Греції крайньо-правої партії «Золота Зоря», який можна сміливо пов’язати із міграційною ситуацією в країні. Врешті, більшість іммігрантів у Греції безробітні і не мають засобів для того, щоб подорожувати далі у глиб Європи. Тому головну роль у наданні допомоги біженцям на рівні із соціальними службами, які вже обтяжені високим рівнем безробіття, грає Православна Церква. Зусилля ЄС по зниженню нелегальної міграції дають свої плоди, проте багато країн Євросоюзу звинувачують Грецію у недостатній захищеності її кордонів та у тому, що Греція не належним чином дбає про біженців і вони вирушають шукати кращих умов у глибинах європейського континенту. У відповідь, Афіни невтомно звинувачують ЄС у ненаданні достатньої кількості допомоги у цій справі.

 

Суперечки у ЄС про те, хто повинен нести відповідальність за проникнення мігрантів, вже стали звичним явищем. Німецька газета Frankfurter Allgemeine розмістила 1 серпня цього року статтю, у якій було досліджено ситуацію із тим, як шукачі притулку потрапляли на територію Німеччини через Білорусь та Польщу. За інформацією авторитетного німецького видання, більшість заявників, які попросили притулку у Польщі як країни першого в’їзду до ЄС, згодом перебиралися далі у країни ЄС завдяки відносно м’якому міграційному контролю з боку польських міграційних служб. Така ситуація додатково напружує і без того не безхмарні німецько-польські відносини.
 

На фото: нелегальні іммігранти з Марокко та поліція Іспанії

 

Росія та Німеччина

Протягом першої половини 2013 року близько 10 000 росіян подали заяви на виїзд до Німеччини – це на 3 200 чоловік більше у порівнянні з аналогічним періодом 2012 року. За конфіденційними даними групи Geostrategy, близько 90% заявників – вихідці з Чечні. Очоливши список мігрантів до ЄС у першому кварталі 2013 року, росіяни протягом останніх чотирьох років були другими після жителів Афганістану за кількістю поданих заявок на отримання притулку в країнах Євросоюзу.

Постійне зростання російських шукачів притулку у Німеччині пов’язане із досить складною економічною ситуацією у Республіці Чечня, навіть незважаючи на те, що Уряд Росії має широкомасштабний інвестиційний план по створенню робочих місць на Кавказі. Більше того, зі зростанням за останні роки етнічної напруги у Росії, чеченцям важко знайти роботу в інших регіонах Російської Федерації. Тому вони рвуться на Захід, до Німеччини.

Німеччину ж недавні рішення суду щодо підтримки біженців та іммігрантів зробили ще більш привабливим місцем для переїзду ніж будь-коли раніше. У 2012 році, Конституційний Суд ФРН постановив надати біженцям соціальні гарантії на рівні з іншим населенням, визнавши попередній рівень допомоги негуманним.

ДИВ. Німеччина стане більш відкритою для українських іммігрантів

 

Імміграційна дилема Західної Європи

Економічні стовпи Європи, такі як Великобританія, Франція та Скандинавські країни, у яких склалися давні традиції надання притулку, є також привабливими для іммігрантів. Старіння та вимирання населення Європи спричинило виникнення великої кількості вільних робочих місць, що, у свою чергу, зробило імміграцію необхідною для країн, яким потрібно було укріпити робочі резерви та підтримати споживацьку базу. Наприклад, основна частка очікуваного приросту населення у Великобританії припадає на іммігрантів.

Більше того, іммігранти схильні до високої народжуваності, що веде до омолодження населення та підвищення продуктивності робочої сили.

Однак, зростання імміграційних хвиль може розглядатися як пряма загроза національній культурі та безпеці. Такі підозри дуже поширенні у країнах, які приймають основну кількість іммігрантів з-за географічних меж Європи та з європейських країн. Так, наприклад, лише скептицизмом щодо вихідців із Західних Балкан можна пояснити те, що за даними агентства Євростат, усім сербам, які подали прохання про притулок у ЄС у першій чверті 2013 року, було відмовлено у їх клопотаннях. Слід відзначити, що подібні настрої панують також щодо іммігрантів і з країн-членів Європейського Союзу.

Що характерно, британський уряд намагається обмежити переїзд у Великобританію румун і болгар. У 2014 році закінчується термін дії ембарго на прийняття в усіх країнах ЄС болгарських та румунських робітників. Сьогодні цей фактор різко поширює у Сполученому Королівстві страхи про те, що зростання імміграції буде нагадувати ситуацію 2004 року, коли Польща та інші Східноєвропейські країни набули повноправного членства в Євросоюзі.

Саме внаслідок польського імміграційного буму сьогодні поляки становлять другу після індійців по величині національну групу у великій Британії. Куди в 2014 році хлинуть потоки робочої сили з Румунії та Болгарії – це питання залишається відкритим, однак серйозні занепокоєння з цього приводу мають Франція, Італія, Іспанія та Португалія.

В останні роки європейські партії, які закликають до більш жорсткого міграційного контролю, здобувають все більше популярності. Це підштовхує аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy до думки про те, що можливо скоро постане питання про життєздатність у нинішньому вигляді Шенгенської Угоди. Не виключено, що доволі ліберальні правила перетину кордонів всередині Шенгенської зони можуть стати більш жорсткими.

Отже, поєднання таких факторів, як зростаючі потоки мігрантів до Північних країн ЄС, збільшення кількості шукачів притулку та все нові етапи економічної кризи у Європі є основною загрозою тих досягнень та переваг, які Євросоюз вбачав у інтеграційних процесах.

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Україні треба реальна фінансова допомога

Роберт Кан (Robert Kahn)
Роберт Кан (Robert Kahn), старший фінансовий аналітик, Рада зовнішніх зносин, США

На фоні драматичних переговорів щодо врегулювання ситуації на Донбасі, результати переговорів між Україною та Міжнародним валютним фондом відійшли на другий план. Однак важливим стало досягнення домовленості про виділення України кредиту МВФ на суму 17,5 млрд. дол. США.  

США потребують більш активної участі в подіях в Україні

Річард ХААС (Richard Haass)
Річард ХААС (Richard Haass), президент Ради зовнішніх зносин, США (Council on Foreign Relations)

Сполучені Штати з моменту виникнення напруги у Східних регіонах України системно працюють над тим, щоб запровадити проти Росія санкції, оскільки вона відіграє ключову роль у дестабілізації ситуації в регіоні. Поки що важко передбачити, чим може закінчитися конфлікт на Сході України.

Чи відходить Україна «на другий план»?

Джеймс Девіс
Джеймс Девіс Професор-міжнародник із Університету Санкт-Галлена

На нещодавній Мюнхенській конференції з безпеки "українське питання" опинилося в "другому ешелоні" проблем - головними темами все ж стали нова політика США за президента Трампа та міжнародний тероризм.