Привітний міняйло. Політика у виконанні Зеленського

Холодильник замість ідентичності, реальність проти мрії, дійсність проти майбутнього…

Є така традиція – на свято обмінюватися подарунками. Добре, коли обмін взаємний і щирий з обох боків, а не кольорові скельця на острів. Зеленський пробує говорити з українцями, як заїжджий негоціант із аборигенами. Ще ніколи звернення першої особи в країні по «ящику» не було таким .. задовгим, що навіть не пригадаєш, чи були інші атрибути державності – прапор, гімн, герб.

Зміст цієї події для мене такий: Зеленський запропонував забути про «Щедрик», натомість у своїй космополітичній манері вважати цю мелодію винятково «Carol of the bells». Решта – не важливо. Володимир дає альтернативи: холодильник замість ідентичності, реальність проти мрії, дійсність проти майбутнього. Оригінал – ніщо, копія – все! Легко сприймати, легко перетравлювати, навіть легше, за важке для шлунку олів’є.

Політика у виконанні Зеленського – то емоції, розвага. Так триває вже рік, експлуатуючи людські емоції любові до рідних та запал обіцянок. Натомість класичний варіант політичної діяльності, то все ж не розважати, а ставити завдання, моральні у тому числі, перед громадянином і суспільством, вести за собою.

Так часом працює шоу-бізнес, але чи так може працювати політика? Може, адже так, у форматі шоу-бізу, діє сучасна світова політика. Трампізм – тому приклад. Спочатку, щось подібне сповідував і Макрон, копіювати якого одразу взявся Зеленський. Та француза на півшляху отверезили «жовті жилети» і російські ботоферми.

Тенденцію «медіатизації» підтверджують навіть вчені-політологи. Проте жоден із них не наважуються дати відверту відповідь, куди це приведе світ? Особливу ту її частину, де суспільні інституції, тобто ті державні й громадські утворення, які нам забезпечують цивілізоване й безпечне життя, перебувають у зародковому стані, а їх діяльність скоріше нагадує перманентні пологи.

Світ потерпає від політиків-шоуменів. Дослідники, що вивчають комунікації можу вважати сьогодення своїм золотим часом, їхні пророцтва та наукові теорії справджуються.

Соціальні психологи (їх зоряний час був у середині минулого століття) закликають розрізняти ефективність і ефектність. Шоу – ефектність факіра вражає, але політика все ж має бути ефективною, навіть якщо погодитися із твердженням згаданих комунікативістів, що віртуальність сьогодні формує наше реальне буття. Інакше нам світить загроза повернутися до нульової поділки, до несвободи і баночки майонезу (навіть не згаданих у привітання Зеленського «шпротів») під новий рік. Дозволю собі таку метафору, щоб було зрозуміліше.

До речі, уперше «Щедрика» виконав студентський хор Київського Університету Святого Володимира ще 1916 року. І це також має значення.