Криза в Україні: яку стратегію обере Румунія?

27 May, 2014 | |

The dippiest political crisis in the Ukrainian-Russian relations occurred since 1990th and dramatically caused to the brutal annexation by Russia the territory of Crimea has threatened seriously the neighboring country – Romania. What political, military and energy strategy Bucharest will choose for responding to facing the mentioned dramatic challenges?

Події, які сьогодні відбуваються в Україні, становлять доволі серйозну політичну проблему для керівництва Румунії. За оцінками аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy, Бухарест боїться, що політична нестабільність, викликана актами сепаратизму в Україні, може перекинутися на сусідню Молдову. Бухарест також налякала перспектива зростаючої військової присутності Росії в регіоні Чорного моря, а точніше – перспектива перетворення Криму на мілітаристську зону. У цих умовах вплив Румунії у регіоні зменшиться. Тому, очікується, що румунське керівництво у світлі так званої «української кризи» буде вибудовувати свою стратегію за трьома основними напрямками:

1. Бухарест за будь-яку ціну буде намагатися утримати Молдову у сфері свого політичного впливу.
2. Румунія активізує розвиток більш тісних військових зв'язків зі США та Польщею, які мають стати ключовими союзниками Бухаресту у боротьбі за вплив на ситуацію в регіоні.
3. Румунія активізує свої зусилля з диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, але прогрес у цій сфері , ймовірно , буде доволі повільним.

 

Хоча відносини Румунії з Росією залишатимуться на цьому фоні прохолодними, Бухарест, тим не менше, спробує додатково не нагнітати напруженість до точки, яка б поставила під реальну загрозою її безпекові інтереси щодо Молдови та у Чорноморському регіоні.

Аналіз ситуації

Румунія має дві основні причини для занепокоєння, коли мова заходить про нинішню агресивну та непередбачувальну політику Росії.

Перше. Бухарест боїться, що Молдова остаточно втратить будь-який контроль над Придністров'ям. Москва вже довгий час підтримує Придністров'я фінансово і політично, близько 1400 російських військових перебувають на території цієї невизнаної Республіки. У румун існують небезпідставні перестороги, що Росія може використати свої зв'язки із Придністров'ям для розхитування внутрішньої ситуації в самій Молдові, яка з часом може поширитись на Східну частину самої Румунії.

Друге. Молдова схвильована фактом брутальної анексії Криму, внаслідок чого Росія посилила свою військово-політичну присутність у регіоні Чорного моря. Ця тенденція продовжує набирати додаткових обертів, що у майбутньому може призвести до серйозного перерозподілу балансу сил у цьому регіоні.

Останні трагічні події в Одесі ще більше налякали Румунію. Одна справа – бачити діяльність проросійських груп на Сході України або в Криму, і зовсім інша – спостерігати за тим, як ці групи намагаються дестабілізувати ситуацію в Одесі, яка знаходиться на відстані всього 170 кілометрів від Кишинева і приблизно 200 кілометрів від кордону з Румунією.

 

Якою буде відповідь Румунії?

Аналітики Geostrategy спробували змоделювати симетричну відповідь Румунії на дії Росії щодо України, яку вона може застосувати ближчим часом, а також політику Бухаресту щодо Києва в умовах анексії Автономної Республіки Крим. От що із цього вийшло.

Очікується, що Бухарест робитиме усе можливе для збереження Молдови у сфері свого впливу/домінування. Однак зробити це буде нелегко, особливо враховуючи те, що третина молдовського експерту зорієнтована на російський ринок, а також із урахуванням значних проросійських симпатій, які існують в молдовському суспільстві. Поступово цю тенденцію буде ламати інша тенденція – Молдова стає все ближчою до Європи. Так, близько половині зовнішньої торгівлі Молдови припадає на Європейський Союз. Ця цифра може зрости після того, як наприкінці червня 2014 року Кишинів підпише з Євросоюзом Угоду про асоціацію. Запровадження для громадян Молдови безвізового режиму з Європейським Союзом вписується у концепцію поступового відриву Молдови від пострадянського простору.

У Москві цю політику розуміють не гірше, ніж брюссельські стратеги, які її виробляють. Тому останнім часом все більше румунських політиків починають говорити про те, що Москва, маючи ефективні інструменти для дестабілізації ситуації в Молдові, «щось затіває», аби зірвати процес підписання у червні цього року Угоди про асоціацію між Молдовою та ЄС. Демонстрації, проведені у столиці Молдови протягом останнього місяця – «тривожний дзвоник» для Бухареста, Брюсселя та Кишинева.

По-друге, Румунія має наміри продовжувати розвивати більш тісні військові зв'язки із США та ключовими регіональними гравцями. На практиці це означає зростання витрат на військові цілі. Така тенденція, в умовах нестабільної військово-політичної ситуації в регіоні Центральної та Східної Європи, буде й надалі розкручувати маховик збільшення асигнувань на військові цілі, що не так і погано для стимуляції розвитку економічних процесів країн регіону. Аналітики Geostrategy також очікують, що Румунія ближчим часом робитиме спроби використати своє стратегічне положення на Чорному морі для того, щоб зацікавити США у розвитку більш тісних контактів по лінії Бухарест - Вашингтон. Можливо, на фоні анексії Криму та триваючого українсько-російського конфлікту спробує виторгувати щось взамін. Наприклад, отримає від американців замовлення на забезпечення транзиту для виведення протягом 2014 року військового контингенту США з території Афганістану. У 2015 році на території Румунії будуть розміщені елементи системи протиракетної оборони США. Румунія також запропонувала американцям
Одним словом, румуни будуть прагнути забезпечити більшу присутність США на своїй території, оскільки лише така присутність може гарантувати збереження румунських інтересів у регіоні.

По-третє, аналітики Geostrategy очікують, що протягом ближчого часу Румунія також шукатиме більш тісних політичних і військових зв'язків з Польщею. Бухарест і Варшава мають схожі стратегічні погляди на майбутнє регіону Центральної та Східної Європи. Обидві країни вважають , що присутність тут США підвищує рівень їх національної безпеки. Обидві держави зацікавлені в розширенні політичного та економічного впливу Європейського Союзу. Виходячи з таких міркувань, очікується, що протягом ближчих місяців Варшава і Бухарест вимагатимуть від Європейського Союзу виділення додаткової фінансової та політичної підтримки для України та Молдови. Зі стратегічної точки зору, більш тісні зв'язки між Румунією та Польщею будуть допомагати створенню своєрідного нового Альянсу двох найбільших країн регіону – від Балтійського до Чорного морів.

Туреччина також може стати важливою частиною зовнішньої політики Румунії, оскільки міцні двосторонні відносини можуть допомогти врівноважити посилену присутність Росії в регіоні Чорного моря. При розгляді такого питання слід враховувати, що до останнього часу Бухарест і Анкара демонстрували обмежений інтерес до розвитку таких стратегічних зв'язків: Румунія орієнтувала свою зовнішню політику на Захід (США, Європейський Союз і НАТО), у той час як Туреччина була великою мірою зорієнтована на Близький Схід та Середземномор'я. Однак загальні занепокоєння щодо зростаючої нестабільності в регіоні Чорного моря, які ґрунтуються на анексії Криму, можуть призвести до інтенсифікації співробітництва між Румунією та Туреччиною.

Румунія і Туреччина у період між 2011-2013 роками вже підписали кілька важливих угод про партнерство та співробітництво, Туреччина є головним торговим партнером Румунії поза межами Європейського Союзу. Обсяг двосторонньої торгівлі залишається відносно стабільним, а угоди про спільні дослідження та розробку на Чорноморському шельфі родовищ природного газу і нафти ще більше посилять таку співпрацю. Звичайно, слід пам’ятати про те, що Румунія і Туреччина у недалекому минулому брали участь у розробці системи ПРО США , але обидві країни були більше зацікавлені у розвитку двосторонніх зв'язків із Вашингтоном, ніж одна з одною. Сьогоднішня ситуація буде міняти формат їх співпраці.

 

Румунська енергетика

Аналітики Geostrategy також очікують активізації Румунії на шляху зменшення її залежності від російських енергоносіїв.

Очікується, що Бухарест буде нарощувати свої зусилля із диверсифікації шляхів енергопостачання, але прогрес у цій сфері буде дуже повільним. Румунія самостійно видобуває природного газу для покриття приблизно двох третин внутрішніх потреб, що робить її залежність від російського газу не критичною. Проте, Румунії поки що не вдається диверсифікувати свій газовий імпорт, який надходить переважно із Росії.

Румунія була однією з головних прихильників реалізації проекту Nabucco, який був призначений для транспортування природного газу з Азербайджану в Європу. Румунія розраховувала на отримання газу з Nabucco для зменшення залежності від російського газу. Однак майбутнє цього проекту викликає великі сумніви після запуску нового Транс-Адріатичного трубопроводу, який оминає територію Румунію.

Звичайно, ця країна, як і раніше, має додаткові опції для послаблення зовнішньої енергетичної залежності:

А) вона може здійснювати розвідку своїх газових ресурсів сланцевого газу,
Б) або розробляти морські родовища природного газу, розташовані в акваторії Чорного моря (результати судового спору із Україною щодо визначення статусу острова Зміїний це дозволяє зробити),
В) або розвивати контакти у рамках вже існуючих альтернативних проектів, у першу чергу – у рамках Транс-Адріатичного трубопроводу.

 

За оцінками Департаменту енергетичної інформації США, румунські запаси сланцевого газу оцінюються приблизно в 1,4 трлн кубометрів. Але Румунія має доволі багато об’єктивних перешкод на шляху видобутку сланцевого газу, в першу чергу – анти сланцеві настрої населення регіонів, в яких є поклади сланцевого газу. Однак робота на цьому напрямку все одно поступово просуватиметься. Бухарест також прагне розвивати звичайні родовища природного газу, розташовані в Чорному морі. Проте, реальний розмір покладів газу поки що не зрозумілий. Це не означає, що Румунія готова відмовитися від цього проекту - якраз навпаки. Однією із основних причин, яка викликає стурбованість Румунії – це присутність Росії в Криму, що може заважати Бухаресту здійснювати розвідку та видобуток енергоносіїв у регіоні Чорного моря.

 

Висновки

У різні моменти історії Румунія була оточена великими державами, такими як Туреччина, Австро-Угорщина та Росія. Це сформувало уявлення Румунії про оточуючий світ. Однією з головних цілей зовнішньої політики Бухареста було зв'язати себе із сильними міжнародними партнерами для зменшення своєї вразливості. Це пояснює прагнення Бухаресту залишатися тісно зв’язаним зі Сполученими Штатами. Але Румунія також хоче мати гарантії безпеки на двосторонньому і регіональному рівнях, і це пояснює причину, чому Бухарест зацікавлений у збереженні тісних зв'язків із Польщею та Туреччиною.
Бухарест продовжить наполягати на більшій присутності США в регіоні Центральної та Східної Європи, а також Чорного моря, намагаючись максимально швидко наблизити Молдову до Європейського Союзу. Це означає, що Румунія буде приречена на «похолодання» у політичних відносинах із Росією, але, тим не менше, буде обережною у відносинах із офіційною Москвою, щоб не генерувати погіршення двосторонніх румунсько-російських відносин, які можуть загрожувати безпеці Молдові та становити загрозу для стабільності Чорноморського регіону.

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

США та Німеччина: триває важкий пошук позиції по Україні

Уільям Дроздяк (William Drozdiak)
Уільям Дроздяк (William Drozdiak), голова Американської Німецької Ради

Уільям Дроздяк (William Drozdiak), голова Американської Німецької Ради

Місія Кокса-Квасьнєвського повинна діяти до саміту «Східного партнерства»

Крістіан ВІГЕНІН
Крістіан ВІГЕНІН, (Крістіан Іванов Вігенін), Депутат Європарламенту (група «Прогресивний альянс соціалістів і демократів), голова Парламентського асамблеї «Східного партнерства»

Крістіан ВІГЕНІН, депутат Європарламенту (група «Прогресивний альянс соціалістів і демократів), голова Парламентського асамблеї «Східного партнерства» про діяльність місії Кокс-Квасьнєвський:

США потребують більш активної участі в подіях в Україні

Річард ХААС (Richard Haass)
Річард ХААС (Richard Haass), президент Ради зовнішніх зносин, США (Council on Foreign Relations)

Сполучені Штати з моменту виникнення напруги у Східних регіонах України системно працюють над тим, щоб запровадити проти Росія санкції, оскільки вона відіграє ключову роль у дестабілізації ситуації в регіоні. Поки що важко передбачити, чим може закінчитися конфлікт на Сході України.