Думки з Європи. Про геополітику

14 Sep, 2014 | |

Europe is very much interested in making some practical things in order to undermine the political regime of Putin. Unexpectedly for Russia, the European Union wakes up and impose new painful sanctions against Russia, along with the United States. Putin is surprised; he miscalculated with the EU and the USA. His regime slides into the dangerous phase.

Аналітики групи глобальної розвідки Geostrategy завершили проведення низки зустрічей із політичними експертами, які працюють у різних дослідницьких інституціях країн-членів Європейського Союзу, зокрема Німеччини та Великої Британії. Мета зустрічей була проста – «заміряти температуру» у ставленні європейського експертного співтовариства до дій Росії в Україні, поцікавитись, як з Європи виглядають часом абсолютно самовбивчі дії російського президента Володимира ПУТІНА, а також по-можливості скласти перспективи, які чекають Україну у ближчому майбутньому. Скажемо відверто: дискусії були доволі бурхливі та емоційні. Але ж у даній ситуації по інакшому і бути не могло.

Ось що із цього усього вийшло.

 

Росії Схід України не потрібен

Росія не має наміру захопити або ж анексувати Схід України так як, це він зробив із Кримом. Донецька або Луганська області – це не Крим, переварити їх практично нереально, не наштовхнувшись на дуже серйозні санкції з боку Заходу.

Адже Брюссель та Вашингтон, які восени цього року рекомендували Україні не вв’язуватися у кривавий конфлікт в Криму під час його військової окупації Росією, давали офіційному Києву гарантію, що далі російська експансія на Україну не поширюватиметься. Питання про те, чому Захід санкціонував здачу Криму, очевидне: він хотів дати змогу Путіну захопити гачок, який має стати для нього смертельний. Путін клюнув і його захопив.

У Європі знають про те, що спецоперація по анексії Криму, миттєво реалізована весною цього року, готувалася давно, однак про її початок знало обмежено коло людей в Кремлі, переважно – військові. Російська розвідка та дипломатія була залучена у спецоперацію по анексії Криму мінімально. Таким чином, після успішної спецоперації «Крим», акції військового генералітету злетіли вгору. Від успіху у Кремля відбулося певне запаморочення, він почав вірити, що млява реакція Брюсселю та Вашингтону щодо Криму відкриває для Путіна дорогу для подальшого захоплення російських регіонів – на Сході та Півдні.

У цьому зв’язку варто сказати, що російська дипломатія та політична розвідка підставила Путіна, оскільки давала невірні сигнали в Москву про те, що Євросоюз розколотий і у разі введення російських військ на Схід України він буде діятиме аналогічно із Кримським аншлюсом. Про фактор Вашингтону також радили російському керівництву не особливо перейматися, оскільки описували американського президента Барака ОБАМУ як політика, нездатного ухвалювати різкі рішення щодо Росії. Обґрунтування було таким: Барак ОБАМА вже давно і свідомо відійшов від європейських справ, при цьому загрузнув на Близькому Сході, має клопіт із виводом американських військ з Афганістану (планується здійснити до кінця поточного року), а також багато внутрішніх проблем. Таким чином російська розвідка та дипломатія дали Москві невірний сигнал про те, що Захід без особливих проблем проковтне захоплення Східної та Південної частин України.

Насправді це була пастка, в яку Захід заманив Путіна.

Реакція Вашингтона та Європейського Союзу на події на Сході України стала повною несподіванкою для нинішнього господаря Кремля. Санкції, які вводяться проти Росії, є серйозною загрозою персонально для Путіна. Це може розглядатися як свого роду сигнал вій його західних колег: «ти зробив велику помилку із Кримом, ти більше не наш партнер, сидіти ти з тобою за одним столом некомфортно, отже приходить час перезавантаження влади в Росії». І Путін це вже зрозумів.

Насправді йому Схід України у складі Росії не потрібен. Йому потрібен Схід у складі України, оскільки саме через Луганськ і Донецьк він завжди ефективно контролював офіційний Київ. Йому потрібна проросійська фракція в українському Парламенті, оскільки вона може ставити палки у колеса на шляху просування України в Європу та реалізації швидких та ефективних реформ.

Реформована та успішна Україна – смерть для Путіна. Але не для росіян, які заслуговують на більш ліберальну систему економіки та управління. Європа та США збираються тиснути саме на це, все більше поглиблюючи прірву між офіційний ним Кремлем (читай, Путіним та його командою) та російським суспільством.

Проросійська фракція в Парламенті та підконтрольні Донецьк і Луганська – це також страховка від вступу України в НАТО. Про фобії Путіна щодо НАТО ми вже писали

(див.Почему НАТО становится главным врагом России?).

 

Що думає ЄС про перспективи України?

Європейці вірять у те, що у перспективі Україна повинна стати повноправним членом Європейського Союзу. Однак ті, хто серйозно займається політичним плануванням, переконані, що Україна лише стала на шлях пошуку власної само ідентифікації, вона знаходиться у періоді активних трансформацій. Останні 23 роки української незалежності не давали серйозним європейським та американським стратегам упевненості в тому, що на Україну можна розраховувати.

Події періоду Євромайдану почали міняти існуюче стереотипне мислення. Очевидно, це вже безповоротний процес. Європа повертається обличчям до України та поступово відкриває їй свої обійми. Хоча розраховувати на те, що цей процес буде швидким – абсолютно не варто. Українцям треба готуватися до складного трансформаційного періоду, який зробить країну більш економічно потужною та політично стабільною. Якщо цих передумов не буде досягнуто – Україна продовжить перебувати у так званій зоні європейської стратегічної невизначеності.

Цього треба максимально уникати. Оскільки будь-які невдачі України у реформах продовжать політичне життя Путіна та, відповідно, розтягнуть небажаний для Києва період турбулентності. Натомість успіхи офіційного Києва за «польською моделлю» максимально наблизять політичну смерть режиму Путіна. Звичайно, відкритим залишається питання, хто після трагічних подій в Україні та очікуваного колапсу російської економіки прийде до влади в Росії. Європі зрозуміло, що передача влади в Кремлі буде кривавою. Не даремно російського терориста СТРЄЛКОВА офіційна Москва вивезла до Росії з метою його використання для фізичного придушення опозиції, яка наважиться виступити проти Путіна. Обкатаний на подіях в Донецькій та Луганські областях, СТРЄЛКОВ поступово стає смертоносною зброєю Москви проти власної опозиції. Він відстоює ідею сильної Росії, тобто виступає за збереження режиму Путіна. Таким чином будь-хто з російської опозиції, який наважиться поставити під сумнів фактор Путіна, буде віднесений до категорії національного зрадника. І буде знищений, причому навіть фізично. У такому випадку вина за знищення російської опозиції ляже не на Путіна, а на СТРЄЛКОВА, який у розуміння Кремлю уособлює собою російський народ. Така комбінація виведе з під удару Путіна та виб’є у Заходу карти у грі за зміну політичного режиму в Росії.

Фактор України для відносин Росії із США

Анексія Криму та агресія Росії в Донецькій та Луганській областях стала величезним викликом для російсько-американських відносин. Завершився етап «перезавантаження», під час якого існувало відчуття того, що Росія все-таки рухається шляхом будівництва ліберально-демократичної моделі суспільства. Саме така модель могла б гарантувати країнам-сусідам Росії, а також Європі та світу їх безпечне існування.

Однак російська економіка, накачана грошима від продажу нафти і газу, не потребувала партнерства. Російські керівники були переконані, що енергоресурси вічно будуть використовуватися як ефективні дипломатичні інструменти проти Заходу. На якомусь етапі Путін переконався у тому, що Європа та США йому не загрожують, оскільки вони розколоті, слабкі та нездатні перегравати його хитрі операції. Забрав же він у 2008 році частину грузинських територій, і що? Хтось його за це покарав? Одним словом, він почав поступово, але впевнено втрачати зв'язок із реальністю. Багато хто зі співрозмовників групи Geostrategy відзначав, що під час відвідання в минулому році Москви та спілкування із російськими колегами-аналітиками відчувалося, що Путін не сприймав Європу та США як серйозних та принципових гравців, здатних дати жорстку відсіч на російську агресію поза межами Росії.

На цьому фоні запровадження санкцій стало для нього повним шоком. Природно, що в умовах несподіваної втрати доступу до Західних фінансових ресурсів погляди Путіна було переорієнтовано на Китай. І це було для Заходу очікувано. Росія та Китай є членами організації Шанхайського економічного співробітництва, ці країни після анексії Криму уклали довгострокові угоди у галузі енергетики. Однак стратегічні цілі Пекіну не збігаються з цілями Москви. Китаю потрібен російський Сибір, де зосереджено близько 80% усіх енергетичних покладів Росії. А Путіну потрібен порятунок від критики Заходу, потрібен союзник в Раді Безпеки ООН, а також потрібні китайські харчі та гроші.

Кажуть, що усе це Путін отримав під час свого візиту до Китаю у травні 2014 року. Але не просто так.

У рамках цього візиту Путін зробив наступне:

• повністю здав російські інтереси в регіоні Середньої Азії (Казахстан, Киргизстан, Узбекистан та Таджикистан), погодившись із тим, що цей регіон є особливою сферою для національних інтересів Китаю;
• продав російський Сибір із усіма його мешканцями та корисними копалинами.

 

Пакт про капітуляцію Росії буде реалізовано протягом наступних 30 років. Ймовірно, вже не при житті самого Володимира Володимировича. До речі, відсутність протягом довгого часу контактів Росії та Японії на високому рівні опосередковано вказує на те, що в Японії про такі домовленості знають і готуються до сутички у повернені Курильських островів.

 

Що твориться з російською армією?

У російських збройних силах є окремі підрозділи, які мають високий рівень підготовки та оснащення. Для цього протягом останніх десяти років було витрачено десятки мільярдів доларів. Однак кількість таких підрозділів навряд чи перевищує 10% від загальної кількості російських військовослужбовців.

 

Для інформації: чисельність активних збройних сил— 1 037 000 осіб (4-ті у світі); військові резерви— 2 млн осіб. Напіввійськові формування— 3 591 00 осіб. Загальна чисельність військових формувань — 3 396 100 осіб (8-і у світі).

 

Якраз ці 10% і були залучені до захоплення Криму, а також частково беруть участь у війні на Сході України. У той же час, переважна більшість російський військових погано тренована, має проблеми з алкоголем та наркотиками. У переважній свій більшості офіцерський корпус російської армії також є непрофесійним. Отже, російська армія модернізувала лише свою невелику частину, яка також повинна закривати кордони з Китаєм та Японією. Якщо б Путін у Пекіні в травні цього року не продав Сибір Китаю, китайська армія, скориставшись присутністю професійних російських військових частин в Криму та на Сході України, могла б перейти у наступ. Однак поки цього не робить, оскільки розглядає цю частину Росії як свою власність.

Будь-яке пряме військове протистояння російської армії з військами НАТО або Китаю однозначно закінчаться крахом Росії. У цьому ні в кого не виникає жодних сумнівів.

Існує дуже низька ймовірність того, що Росія буде нариватися на застосування статті 5 Договору НАТО. Путін усвідомлює свою слабкість у порівнянні із Заходом, яка усім стане зрозумілою під час прямих військових зіткнень. Єдине, що він може робити – за допомогою відносно невеликої кількості тренованих військових, великої кількості зброї та проросійських прихильників, які живуть в країнах колишнього СРСР, створювати хаос та виторговувати для себе якісь гарантії. Їх суть полягає у якомога довшому збереженні в Росії гібридної, псевдодемократичної олігархії.

 

Деякі висновки

В Росії триває процес формування ліберального крила, яке усвідомлює, що режим Путіна в нинішній формі несе пряму загрозу російській державі. При цьому сам Путін вважає, що це крило фінансується та активно підтримується ззовні, що розглядається ним як чіткий політичний сигнал: Захід почав його зливати. Путін втратив контакт із людьми, які раніше могли висловлювати йому відверті думки та надавали альтернативні думки, інколи навіть критикували. Натомість він замкнувся на спілкуванні з обмеженим колом людей націоналістичних поглядів, переважно військових. Наслідки такої ситуації прорахувати важко.
Хтось говорить про дворовий переворот, який відсторонить Путіна від влади, хтось – про модель відсторонення, яка була застосована щодо колишнього керівника Микити ХРУЩОВА після Карибської кризи 1962 року, коли уряд Куби звернувся до СРСР з проханням надати їй військову допомогу, щоб захиститися від спроб США скинути уряд Фіделя КАСТРО.

Однак для України повинно бути зрозуміло: шлях в Європу через проведення реформ є єдино вірним. Усі в Європі очікують, що у перспективі 5 років Україна стане модернізованою та політично стабільною державою, здатною бути надійним партнером та другом Заходу.

 

English version

Analysts of Geostrategy Group completed a series of meetings with political experts working in different research institutions of the EU member-states, in particular Germany and the UK. Purpose of the meeting was simple - "to measure the temperature", to ask how European look sometimes quite suicidal actions of the Russian President Vladimir Putin, and if possible make the prospects that await Ukraine in the near future. Frank discussions were quite violent and emotional.

There are some outcomes of the mentioned discussions.

 

Russia does not need Eastern Ukraine

Russia does not intend to capture or to annex Eastern Ukraine as he did it to the Crimea. Donetsk and Luhansk region - are not Crimea, their brake away will have very serious sanctions from the West. After Brussels and Washington have not recommended Ukraine to be involved into a bloody conflict in the Crimea during its military occupation of Russia, were given official Kyiv guarantee that further Russian expansion into Ukraine shall not apply.

The question of why the West has authorized the delivery of the Crimea is obvious: the West allowed Putin to grab the hook that has become fatal for him. Putin pecked him captured. In Europe know that the special operation on the annexation of the Crimea, instantly realized this spring, preparing for a long time, but its beginning known limited number of people in the Kremlin, mainly - the military. Russian intelligence and diplomacy was involved in a special operation by the annexation of the Crimea minimally. Thus, after a successful raid of "Crimea", shares soared military generals. From the success of the Kremlin was some dizziness, he began to believe that the sluggish response to Brussels and Washington on Crimea opens the way for Putin to further capture the Russian regions - the East and South.

In this regard, it is worth saying that the Russian diplomacy and political intelligence defaulted by Putin as giving the wrong message to Moscow that the European Union is splited in the case of deployment of Russian troops in Eastern Ukraine, it will act similarly with the Crimea. Washington also advised the Russian leadership is not particularly worrying, described the American President Barack Obama as a politician, unable to make drastic decisions about Russia. Justification was as follows: Barack Obama has a long and deliberately withdrew from European affairs, while mired in the Middle East, has trouble with the withdrawal of American troops from Afghanistan (scheduled for the end of this year) and many internal problems. Thus Russian intelligence and diplomacy gave Moscow the wrong message that the West swallow without much admiration for Eastern and Southern parts of Ukraine.

In fact it was a trap, in which event lured Putin.
The reaction of Washington and the European Union on events in Eastern Ukraine was a complete surprise to the current owner of the Kremlin. Sanctions are imposed against a serious threat to Putin personally. This can be seen as a kind of signal upon their western counterparts, "You made big mistake from the Crimea, you are no longer our partner, you sit with you at the table uncomfortable, so it comes time to restart power in Russia." And Putin is already understood.

In fact the Eastern Ukraine was part of Russia is not needed. He wanted East part of Ukraine, because it is through Lugansk and Donetsk he always effectively controlled official Kyiv. He needs a pro-Russian faction in the Ukrainian parliament, because it can put sticks in the wheels Ukraine on the way to Europe and the implementation of fast and effective reforms. Reformed and successful Ukraine is a death to Putin. But for Russians deserve a more liberal system of economics and management. Europe and the United States is going to put pressure on it, more deepening gulf between him Kremlin official (Putin and his team) and Russian society.

Pro-Russian faction in Parliament and controlled Donetsk and Luhansk - it's also insurance against Ukraine joining NATO. About phobia Putin to NATO, we have already mentioned.

 

What thinks the EU on Ukraine's prospects?

 

Europeans believe that in the future Ukraine should become a full member of the European Union. However, those who are seriously involved in policy planning, convinced that Ukraine only embarked on a search for his own self-identification, it is the period of active transformations. The last 23 years of Ukrainian independence were not given serious European and American strategists confidence that Ukraine can count on. Events Yevromaydanu period began to change existing stereotypical thinking. Obviously, this is an irreversible process. Europe turns its face to Ukraine and gradually opens his arms to her. While expect that this process will be quick - it is not worth it. Ukrainian must prepare for the difficult period of transformation that will make the country more economically powerful and politically stable. If these assumptions will be achieved - Ukraine will continue to be in the so-called zone of European strategic uncertainty.

This should be avoided as much as possible. Since any failure of reforms in Ukraine will continue Putin's political life and, therefore, undesirable stretch to Kyiv during turbulence. Instead successes official Kyiv for "Polish model" will bring maximum political death of the Putin regime. Of course, an open question remains, who after the tragic events in Ukraine and the expected collapse of the Russian economy will come to power in Russia. Europe is clear that the transfer of power in the Kremlin will be bloody. No wonder the Russian terrorist Strelkova official Moscow exported to Russia in order to use the physical suppression of opposition that dares to oppose Putin. Run-on events in the Donetsk and Lugansk regions Strelkova gradually becomes lethal weapons Moscow against their opposition. He defends the idea of a strong Russia is in favor of maintaining the Putin regime. So anyone with Russian opposition who dare to question the factor Putin is classified as a national traitor. I will be destroyed, and even physically. In this case, the blame for the destruction of the Russian opposition to Putin not lie, and the Strelkova that the understanding of the Kremlin embodies the Russian people. This combination will lead to the blow knocks Putin and the West cards in the game for a change of political regime in Russia.

 

Factor Ukraine for Russia's relations with the United States

Annexation of the Crimea and Russia's aggression in the Donetsk and Lugansk regions was a huge challenge for the Russian-American relations. Completed stage "reset" in which there was a sense that Russia is still moving through the construction of the liberal-democratic model of society. Such a model would ensure that neighboring countries of Russia, as well as to the world their safe existence.
However, the Russian economy, Flush with cash from oil and gas is not needed partnership. Russian leaders were convinced that energy will always be used as an effective diplomatic tools against the West. At some point, Putin is convinced that Europe and the United States do not threaten him as they split, weak and unable to replay it tricky operation. He brought away the hallowed same in 2008, part of Georgian territory, so what? Someone punish him for it? In short, he began slowly, but surely lose touch with reality. Many of the companions of Geostrategy said that during his visit to Moscow last year and Chat with Russian colleagues analysts felt that Putin did not take Europe and the United States as a serious and fundamental players that can give tough resistance to Russian aggression outside of Russia.
Against this background, the sanctions became for him a complete shock. Of course, that in a sudden loss of access to the financial resources of the Western views Putin reoriented to China. And it was the West expected. Russia and China are members of the Shanghai Economic Cooperation these countries after the annexation of the Crimea have entered into long-term contracts in the energy sector. However, Beijing's strategic goals do not coincide with the goals of Moscow. China needs Russian Siberia, where holds about 80% of all energy deposits. And Putin needs saving from criticism of the West, you need an ally in the UN Security Council, as well as Chinese food and needed money. They say that all this got Putin during his visit to China in May 2014. But for a reason. As part of the visit, Putin made the following:

 

• fully passed the Russian interests in the region of Central Asia (Kazakhstan, Kyrgyzstan, Uzbekistan and Tajikistan), consistent with the fact that this region is a specific area for the national interests of China;
• sold Russian Siberia with all its inhabitants and minerals.

 

Pact of surrender will be implemented over the next 30 years. Probably not alive of Vladimir Vladimirovich. By the way, no contact for a long time and Japan high-level indirectly indicates that Japan knows about such arrangements and prepare to clash in the return of the Kuril Islands.

 

What is happening with the Russian army?

 

The Russian armed forces are some units that have a high level of training and equipment. To do this, in the last ten years were spent tens of billions of dollars. However, the number of such units is unlikely to exceed 10% of the total number of Russian troops.
For information: the number of active armed syl- 1.037 million people (4 th in the world); military rezervy- 2 million people. Paramilitary formuvannya- 3591 00 people. The total number of military forces - 3.3961 million people (8th in the world).
Just these 10% were involved in the capture of the Crimea, and also partly involved in the war in the East of Ukraine. At the same time, the vast majority of poorly trained Russian military has problems with alcohol and drugs. In the vast majority of its officer corps of the Russian army is also unprofessional. Thus, the Russian army has upgraded its only a small part, which should also cover the borders with China and Japan. If Putin in Beijing in May this year, not sold Siberia, the Chinese army using professional presence of Russian military units in the Crimea and eastern Ukraine, could go on the offensive. However, it does not, as regards this as part of their property.

Any direct military confrontation with the forces of the Russian army, NATO or China clearly run crash in Russia. This no one there is no doubt.

There is a very low probability that Russia will run up to the application of Article 5 of the NATO Treaty. Putin is aware of its weakness in comparison with the West, which all will become clear during the direct military conflict. The only thing he can do - using a relatively small number of trained military, a large number of weapons and pro-Russian supporters living in the former Soviet Union, to create chaos and vytorhovuvaty for themselves any warranty. Their essence is as long as you save in hybrid, pseudo oligarchy.

 

Some conclusions

In the process of the formation of the liberal wing, which recognizes that Putin's regime in its present form is a direct threat to the Russian state. Thus the Putin believes that this wing funded and actively supported from the outside, it is treated as a clear political message: the West began to pour. Putin has lost touch with the people who used to be able to express it sincere thought and provided alternative views, sometimes even criticized. Instead, he locked himself in communication with a limited number of people nationalist views, mainly military. The consequences of such a situation is difficult to calculate.

Someone suggests yard coup that vidstoronyt Putin from power, someone - a model suspension, which was used for the former leader Nikita Khrushchev after the Caribbean crisis of 1962, when the government of Cuba turned to the Soviet Union to provide military assistance to it to defend against attempts USA overthrow the government of Fidel Castro.
However, Ukraine should be clear: the way to Europe through reform is the only true. All in Europe expect that in the future 5 years Ukraine will be upgraded and politically stable country that can be a reliable partner and friend of the West.
 

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Геополітичні аспекти Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

Єжи БУЗЕК (Jerzy Karol Buzek)
Єжи БУЗЕК (Jerzy Karol Buzek), депутат Європарламенту від Польщі, політична група «Європейська народна партія»

Ми добре розуміємо і усвідомлюємо всі геополітичні моменти, які беруть свій початок у минулому, в нашій історії. І ми повністю готові тісно співпрацювати з Україною на основі Угоди про асоціацію, включно із угодою про створення зони вільної торгівлі.

Відставка генерала Флінна та відношення до Росії

Johan McCain
Голова комітету Сенату США з питань збройних сил сенатор Джон Маккейн

Відставка генерала Флінна також викликає додаткові питання з приводу намірів адміністрації Трампа по відношенню до Росії Володимира Путіна, в тому числі, заяви президента що пропонують моральну еквівалентність між Сполученими Штатами і Росією, незважаючи на вторгнення в Україну, анексію Криму, за

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є дуже важливими документом

Майкл ХЕНКОК (Michael Thomas Hancock)
Майкл ХЕНКОК (Michael Thomas Hancock), член Британського Парламенту, член Британської делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи

-Пане ХЕНКОК, якими, на Ваш погляд, є перспективи підписання у 2012 році Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом?