ЄС – Іран: куди спрямовані відносини?

Президентські вибори в Ірані, які відбулися у травні 2017 року – вперше з тих пір, коли у 2015 році ця країна уклала договір з ядерної проблематики із США, Францією, Великобританією, Німеччиною, Китаєм та Росією в обмін на зняття ними санкцій. Європейський Союз також доклав значних зусиль для зняття з Ірану санкцій. Президента Ірану Хасан Роухані подобається офіційному Брюсселю. Він вільно володіє арабською, англійською, французькою, німецькою та російською мовами, мислить як освічений європеєць. Фактично, що «іранське досьє» для європейської дипломатії є одним з символів успіху.

Тональність та спрямованість відносини Євросоюзу та Ірану мають позитивний характер. Їхнім важливим параметром є намагання дотримуватись конструктивних підходів з імплементації Спільного комплексного плану дій, а також з розвитку двосторонніх відносин. Відчутне пожвавлення відносин ЄС та Ірану, продемонстроване у 2016 році, поки що продовжує стримуватися відсутністю бачення у Брюсселі підходів США до іранської проблематики, змінами у розкладі сил у Перській Затоці, спричинених блокадою Катару. Однак про готовність офіційного Брюсселю рухатися «шляхом конструктивної співпраці» свідчить той факт, що на інавгурацію нового президента Ірану, яка відбудеться на початку серпня 2017 року, може прилетіти поважна делегація високого рівня від ЄС. Сторона ЄС також розглядає Іран в якості важливого суб’єкта у справі врегулювання війни у Сирії.

З характеру діалогу по лінії Іран – Європейський Союз можна зробити висновок, що на даному етапі Брюссель не відмовлятиметься від здобутків та очікуваних перспектив у відносинах з Іраном, чим дратує офіційний Вашингтон.

Проте керівництво Євросоюзу не поділяє конфронтаційні підходи США з іранської проблематики, і для цього є доволі вагомі підстави. Європейський Союз продовжує шукати альтернативні джерела енергопостачання, і для досягнення цих цілей Іран є чудовим партнером. Експортні поставки нафти з Ірану до країн Євросоюзу збільшилися на 60%, або склали близько 600 тис. барелів нафти на добу. Головними партнерами Ірану у постачанні нафти є компанії Shell, Total та Eni. За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, Іран має намір до 2020 року збільшити щоденний видобуток нафти до 4,15 млн. барелів за добу, левова частина з яких може бути продана на європейському ринку.

Також тривають переговори з Тетрагонам на предмет постачання природного газу. Іран прагне налагодити продаж зрідженого газу на перспективний європейський ринок, для чого можуть бути використані морські шляхи, у тому числі, через грецькі порти або через регазифікований термінал «Ревітусса» поблизу Афін, або на збудований у майбутньому термінал в Александропулісі. Цікаво, що іранські компанії вже висловили свою зацікавленість в участі у будівництві терміналу по прийняттю зрідженого газу в Александропулісі.

Очікується, що поступове завоювання іранцями енергетичного ринку Європи за рахунок збільшення обсягів постачання нафти на зрідженого газу послабить позиції Росії.

Однак, відновлення довіри між Тегераном та Брюсселем все ще позначається високим ступенем недовіри. На початку квітня 2017 року продовжив деякі обмежувальні заходи проти Ірану – зокрема, заборону на поїздки до країн ЄС та замороження активів 82 фізичних та однієї юридичної особи, які причетні до грубого порушення прав людини. Окрім того, Євросоюз заборони експортувати до Ірану устаткування, яке дозволяє відслідковувати комунікацію через канали зв’язку.

Тому дорога до повного відновлення довіри виглядає поки що доволі довгою.