Інтереси світових гравців у війні рф проти України
У світових медіа протягом останніх місяців розміщено багато матеріалів, які містять прогнози щодо завершення широкомасштабної збройної агресії росії проти України.
Загалом нічого критично загрозливого для України аналітики не прогнозують, хоча доволі популярною є думка про те, що обидві сторона наразі не готові сідати за стіл переговорів. При цьому, рф і Україна, в середньостроковій перспективі, усвідомлюють необхідність завершення війни дипломатичним шляхом.
Аналітики групи Geostrategy систематизували основні експертні оцінки, які дозволили зробити наступні висновки:
- І Україна, і Росія вважають, що конфлікт затягнеться і стане довгостроковим. Росія розраховує на спад підтримки Сполученими Штатами України після приходу до влади в США Дональда Трампа, тож будує свою стратегію на завданні протриматись до американських президентських виборів.
- Головна мотивація РФ сісти за стіл переговорів – розуміння того, що навіть зі зменшенням підтримки партнерів Україна не припинить воювати. Чим довше триватиме війна – тим більше зростатимуть ризики для РФ та падатиме її геополітична вага та потенціал, тож РФ цілком влаштував би сценарій перемовин, за яким вони могли б зберегти певний плацдарм в Україні.
- Головні ризики для України – падіння підтримки партнерів, збільшення кількості жертв війни та затягування «війни на виснаження» без видимих перспектив. Україна могла б погодитися на мирний процес, за якого Росія повернеться до ситуації на 23 лютого 2022 року, а майбутнє Криму та ОРДЛО буде обговорюватися в більш довгостроковій перспективі.
- Росія погодиться на це, бо сухопутний коридор до Криму нічого не вартий через нарощування потенціалу ЗСУ, які здатні завдавати ударів по території Криму, а Путін продасть населенню РФ будь-який сценарій як перемогу, бо контролює інформаційний простір.
- Повномасштабне вторгнення зіграло на руку США, зміцнивши їх геополітичні позиції, консолідувавши НАТО, давши змогу наростити виробництво озброєння. Проте завершення війни в Україні було б своєчасним для адміністрації Байдена – вона могла б продати це як перемогу до виборів. Також поява нових гарячих точок та конфліктних зон збільшує конкуренцію за підтримку з боку США, а підтримка війни американськими виборцями зменшується.
- Китаю на руку ослаблення РФ внаслідок війни, проте падіння путінського режиму було б дуже небажаним. Ще Китай намагається не зашкодити ключовим відносинам зі США, а навпаки покращити їх. До цього прагне напередодні виборів і Байден (самміт Байден – Сі Цзіньпін). Зараз США і Китай, ймовірно, мають спільну зацікавленість у припиненні війни в Україні – можливо, через зростання геополітичних ризиків на Близькому Сході обидві країни воліли б, щоб принаймні ще один глобальний конфлікт пішов на спад. Для Китаю образ миротворця дуже добре зіграв би на руку в його прагненні позиціонувати себе як лідера глобального півдня.
- Європа також зацікавлена в тому щоб зменшити напруженість свого ВПК, соціальне навантаження внаслідок кризи біженців та глобальні загрози в регіоні. Після самміту Байден – Сі можуть активізуватись розмови про мирні перемовини. Китай, Туреччина чи навіть Саудівська Аравія можуть взяти на себе ініціативу в цьому питанні.
Про окремі аспекти питань європейської безпеки
Іво ДААЛДЕР (Ivo Daalder), Постійний представник США при НАТО
Розміщення в Європі елементів системи протиракетної оборони
ЄС готовий до будь-яких сценаріїв
Жозеп Боррель
ЄС продовжить нарощувати позиції щодо спроб Росії підірвати структуру безпеки в Європі та відновити сфери впливу, які повністю застаріли. Щодо критики на адресу Берліну стосовно можливості запровадження санкцій проти Росії Ж.Боррель повідомив, що усі члени ЄС є надійними партнерами.
Надання Україні асоціації стане прикладом і своєрідним стимулом для таких країн, як Молдова та Білорусь?
Павел Коваль (Paweł Robert Kowal) Голова делегації Європарламенту до Комітету парламентської співпраці «ЄС-Україна»
- Чи керуються євродепутати у своїх дискусіях щодо України і геополітичними підходами, зокрема думкою про те, що надання Україні асоціації стане прикладом і своєрідним стимулом для таких країн, як Молдова та Білорусь?