«Газова справа» Тимошенко: хто і чому грає ззовні?

Подія

Печерський районний суд міста Києва з кінця червня 2011 року розглядає так звану «газову справу» проти колишнього Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко. Її звинувачують у перевищенні повноважень під час укладання Угоди з Російською Федерацією  на постачання російського газу в Україну на період з 2009 по 2019 роки. 5 серпня 2011 року суд прийняв рішення про арешт Юлії Тимошенко.

Аналіз ситуації

Висунення звинувачень колишньому Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко саме у  порушенні процедури підписання Угоди про постачання російського газу в Україну на період 2009 – 2019 роки не є випадковим і, цілком ймовірно, носить міжнародний геополітичний характер.

На думку групи «Geostrategy», судовий процес над Юлією Тимошенко саме у «газовій інтерпретації», до якого залучено Прем’єр-міністра Російської Федерації Володимира Путіна та одну з найбільших у світі енергетичних компаній «Газпром», є частиною багатоходової комбінації. Вона має на меті змінити і переформатувати розклад сил на європейському енергетичному ринку, а також вплинути на перебіг президентської виборчої кампанії в Росії у 2012 році.

У досягненні цих двох цілей зацікавленими є, передусім, Сполучені Штати Америки, а також Європейський Союз. Оскільки будь-який негатив навколо особи Володимира Путіна та «Газпрому» підриває агресивну політику російської газової монополії щодо прозорого розвитку загальноєвропейського енергетичного ринку. Показово, що такі країн-члени ЄС, як Німеччина та Франція, які спільно з Росією реалізовують низку енергетичних проектів, не поділяють такий сценарій розвитку подій. Тож недивно, що гучні заяви на вищому дипломатичному рівні про численні порушення під час розгляду «справи Тимошенко» були зроблені саме Німеччиною та Францією. Та й історія з начебто відкликанням Надзвичайного і Повноважного Посла Франції Жака Фора з Києва повністю вписується у викладену схематичну лінію.

Для довідки. Доволі промовистим є один з пунктів укладеної у 2009 році Угоди між «Газпромом» та «Нафтогазом України». У ньому зафіксовано положення про те, що валютні рахунки «Газпрому»  на території США знаходяться не в американському банку, а у представництві німецького «DEUTSCHE BANK Trust Company», розташованому на Манхеттені. Що додатково підтверджує тісний взаємозв’язок  Росії та Німеччини у газовій сфері.

Якими тактичними кроками будуть досягатися цілі?

Ціль перша: зміна розкладу сил на європейському енергетичному ринку
Примітка. Під зміною розкладу сил мається на увазі, передусім, послаблення позицій «Газпрому» на європейському газовому ринку.

1. Україна визнає нелегітимною Угоду на постачання газу, підписану Прем’єр-міністрами України та Росії. Це відповідає  національним інтересам України. У Києва з’явиться шанс, за умови помірних цін на енергоносії на світовому ринку, укласти новий газовий контракт з нижчою для себе ціною.
2. Створюється прецедент, який дозволить у перспективі, (наприклад для Польщі) також переглядати газові угоди з російським «Газпромом».
3. Готується грунт для розповсюдження негативного іміджу «Газпрому» як компанії, яка використовує відверто силові методи тиску під час укладення контрактів на постачання газу.
4. ЄС та США наближаються до бажаної мети – купувати російський газ не на західному кордоні України, а на східному, тобто на кордоні з Російською Федерацією. Це унеможливлює будь-які маніпуляції з обсягами газу і робить систему закупки російського газу для країн ЄС більш стабільною та прогнозованою.
5. Завдяки так званій «арабській весні», зокрема, зміні багаторічного режиму Каддафі у Лівії, в близькому майбутньому на балансах європейських та американських енергетичних компаній можуть з’явитися великі обсяги природного газу з регіону Північної Африки та Близького Сходу. Відповідно, виникне потреба у їх реалізації, для чого перспективний ринок ЄС підходить якнайкраще.

Ціль друга вплив на перебіг президентської виборчої кампанії в Росії у 2012 році.

Група «Geostrategy» вже докладно писала про те, що у близькому майбутньому у російського Премєр-міністра Володимира Путіна можуть виникнути проблеми, які шкодитимуть його участі у президентській передвиборчій кампанії 2012 року. Такий висновок було зроблено із ситуації, у яку потрапив колишній директор Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Каном у травні 2011 року у Нью-Йорку.

ДИВИСЬ «Французьке попередження» від США

Отже, процес міжнародної дискредитації Володимира Путіна за допомогою максимальної прив’язки до «газової справи» Юлії Тимошенко вже розпочався. І хоча шанси бути переобраним у 2012 році у Путіна на сьогодні доволі високі, його шлях до крісла у Кремлі може бути дуже складним, а третє президентство мало комфортним. Зокрема, вже можна сміливо стверджувати, що його маневри на міжнародній арені будуть дуже обмеженими.

Що доводить правильність викладених припущень?

Декілька речей вказують на те, що наведені вище припущення щодо міжнародного аспекту «газової справи» проти Юлії Тимошенко мають під собою серйозні підстави.

1. Останні висловлювання Президента України Віктора Януковича щодо Митного союзу, в яких він фактично визнав існування кардинальних розходжень у відносинах між Україною та Росією. Така заява, зроблена у Донецьку 26 серпня 2011 року, стала однією з найрезонансніших за усю політичну кар’єру чинного Президента України. Це свідчить про існування невдоволення у столицях обох держав траєкторією розвитку відносин, у тому числі у сфері енергетики.
2. Саме наприкінці серпня 2011 року  Wikileaks оприлюднив чергові матеріали на українсько-російську енергетичну тематику. При цьому слід врахувати те, що протягом принаймні останніх трьох-чотирьох місяців ресурс Wikileaks взагалі нічого не публікував щодо відносин України та Росії у газовій сфері. Це може опосередковано свідчити про спробу зовнішніх сил вплинути на перебіг судової справи проти Юлії Тимошенко.

   Висновки

Судова справа проти Юлії Тимошенко, пов’язана з порушенням процедури укладення газового контракту з Росією, є багатоходовою комбінацією, що має на меті вплинути на енергетичні процеси у Європі та внутрішньополітичні у Російській Федерації.