Які країни проти інтеграції України в Європейський Союз?

Президент України має намір у жовтні цього року здійснити робочий візит до Брюсселя. Ймовірна мета візиту – остаточно узгодити усі параметри майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка дозволить створити Зону вільної торгівлі та запровадити безвізовий режим для громадян України. Підписання Угоди про асоціацію заплановане на грудень місяць під час проведення чергового П’ятнадцятого саміту Україна – ЄС.

У разі, якщо Угода про асоціацію буде підписана, це поміняє геополітичний ландшафт у регіоні Центральної та Східної Європи, а також змістить баланс сил у Європі. Заява Прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна від 4 жовтня 2011 року про наміри створити нове інтеграційне утворення – Євразійський Союз – за рахунок пострадянських держав нарешті окреслила сферу геополітичної боротьби між ЄС та Росією. Це, у першу чергу, Україна, Білорусь та Молдова.
 Переговорний процес щодо укладення Угоди про асоціацію вже тривалий час  перебуває в особливому полі зору групи «Geostrategy».

ДИВИСЬ Закриття візового відділу Генконсульства Чехії в Донецьку: зовнішній тиск на Україну зростає

ДИВИСЬ Росія вступила в активну фазу блокування переговорів Україна – Європейський Союз щодо укладення Угоди про асоціацію

Сьогодні важливо сказати про те, хто в Європейському Союзі займає найбільш скептичні позиції щодо надання Україні довгострокової перспективи приєднання до ЄС.

Хто вони?
За оцінками аналітичної групи «Geostartegy», наступні держави-члени ЄС виступають категорично проти внесення до проекту Угоди про асоціацію положення про довгострокову перспективу приєднання України до Європейського Союзу:

1. Федеративна Республіка Німеччина. Загалом визнаючи за Україною теоретичне право приєднатися до Європейського Союзу, Берлін скептично сприймає здатність Києва бути відповідальним і послідовним у виконанні обов’язків та зобов’язань перед ЄС. Німеччина також висловлює серйозне занепокоєння з приводу фінансового навантаження на бюджет ЄС для приведення інфраструктури України до високих стандартів Євросоюзу.
Сильною також є орієнтація на Росію, з якою Німеччина реалізовує великі інвестиційні проекту в енергетичній («Північний потік»), інфраструктурній (проекти у Санкт-Петербурзі та Калінінградській області) та фінансовій («Дойче-банк» обслуговує рахунки компанії «Газпром») сферах.  

2. Французька Республіка. Не готова на ментальному рівні сприймати Україну як повноправного партнера та союзника. Зафіксовано також існування високого ступеня залежності від поглядів Росії на питання розвитку регіону Східної Європи.

3. Іспанія. З огляду на політичні перетворення у країнах Північної Африки та Близького Сходу, які призвели до різкого загострення проблеми нелегальних іммігрантів,  Мадрид висловлює значні занепокоєння у зв’язку з потоком іммігрантів з України.

4. Греція. Країна, яка знаходиться у преддефолтному стані, висловлює перестороги у зв’язку із можливим розширенням  Євросоюзу. Афіни як сторона, яка на постійній основі отримує фінансові дотації з боку Євросоюзу, розглядає Україну як конкурента.

 За умов, коли для вироблення мандату на переговори з Україною щодо Угоди про асоціацію необхідний консенсус 27 країн-членів ЄС, ситуація із наданням Україні перспективи членства виглядає практичної безнадійною.

Інші фактори, чому вони проти?
Наразі ЄС не готовий надати чітку відповідь на запитання щодо визнання перспективи членства України в Євросоюзі, що пов’язується з складністю процесу внутрішніх трансформацій в ЄС та стриманою громадською думкою у державах-членах ЄС щодо перспектив розширення Союзу.
Брюссель лише визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір, залишаючи відкритим будь-який майбутній розвиток відносин України та ЄС.

Країни так званої «старої Європи» висловлюють незгоду щодо лібералізації візового режиму з Україною через наявність проблем із реадмісією та прозорі кордони з Росією, що може загострити проблему нелегальних мігрантів.
В українському суспільстві / політикумі немає чіткого бачення перспектив розвитку України, її ролі та місця в Європі та світі (заяви про приєднання до ЄС та НАТО розглядаються переважно як елемент внутрішньополітичної боротьби, а не свідомий вибір політичних сил, які реально впливають на прийняття загальнодержавних рішень).

В Україні відсутнє стратегічне планування у сфері зовнішньої політики, зовнішньополітичний курс переважно визначають ситуативні, сторонні чинники, зокрема - США та Росія (Україна фактично стала заручницею геополітичного протистояння між США та Росією), що робить Україну залежною у проведенні зовнішньої політики.

Лише на початковій фазі знаходиться нелегкий процес поглинання Європейським Союзом нових членів. Найбільш актуальним питанням є інтеграція до ЄС Балканських країн, зокрема Сербії та Македонії. Вступ балканських країн повинен завершити процес формування так званого «традиційного європейського простору». Тільки після цього ЄС почне розгляд питання щодо приєднання до Європейського простору Туреччини та України.