Росія «зливає» Вірменію: що це означає для України

31 жовтня 2020 року міністерство закордонних справ Росії дало відповідь на звернення прем’єр-міністра Вірменії Ніколи ПАШИНЯНА, який попросив розпочати консультації для визначення обсягів допомоги, які може надати Росія для забезпечення безпеки Вірменії. Відповідь стала холодним душем для офіційного Єревана: російська сторона не допоможе Вірменії у вирішення конфлікту навколо Нагорного Карабаху.

За оцінками аналітиків групи Geostrategy, озвучена відомством Лаврова позиція ставить крапку у спробах Єревану заручитися підтримкою Москви під час вирішення довготривалого Нагорно-Карабаського конфлікту. Москва не прийде на допомогу Вірменії, яку сьогодні потребує ця країна під час активної військової фази конфлікту з Азербайджаном. У Лаврова на звернення Пашиняна відповіли, що Росія готова надати усю необхідну допомогу Вірменії лише у випадку, якщо військові дії з території Нагорного Карабаху будуть перенесені на території Вірменії.

Перший президент Вірменії Левон ТЕР-ПЕТРОСЯН: «Вы не понимаете, что он сказал? Если вы и этого не понимаете, то горе нам! Путин со всей искренностью и благопристойностью всего лишь сказал: обязан и готов обеспечить полноценную безопасность Армении, но поймите, наконец, я не могу вместо вас решить вопрос Карабаха».

Як виявилося, Вірменії немає звідки чекати підтримки в питаннях, пов’язаних із Нагірним Карабахом. Президент Туреччини Таїп ЕРДОГАН настільки ретельно підготувався до початку ескалації в Нагорному Карабасі, підтримавши у цьому протистоянні свого союзника – Азербайджан, що нейтралізував Іран, який би міг виступити активним гравцем у цьому протистоянні. Ризик отримати протести за участю 20 мільйонів азербайджанських турків, які проживають на території Ірану, стримують офіційний Тегеран від втручання у конфлікт.

На фото: лідери Ірану, Росії та Туреччини

Не допомогло Пашиняну також розміщення у 1995 році на території Вірменії російської військової бази в Гюмрі, яке стало можливим після підписання у серпні 1992 року Договору про правовий статус російських збройних сил на території Вірменії. Бойовим завдання для бази в Гюмрі – розміщується мотострілецька бригада, тактично-ракетні комплекти, реактивні системи залпового вогню та засоби протиповітряної оборони – визначено захист південних кордонів Росії у взаємодії з Вірменією. База продовжує виконувати свої функції, хоча до військових дій у районі Нагорного Карабаху не залучається. Після відповіді МЗС Росії вже і не буде цього робити.

Євросоюз теж не допоможе Пашиняну

Втрата Вірменією своїх позицій в Нагорному Карабасі змусила офіційний Єреван до пошуку будь-яких можливих міжнародних союзників.

22 жовтня президент Вірменії Армен САРКІСЯН відвідав із візитом Брюссель, де провід термінову зустріч із Високим представником ЄС з питань зовнішньої та без пекової політики Жозепом БОРРЕЛЄМ. Вірменська сторона, вочевидь, не мала особливих сподівань на те, що ЄС надасть таку підтримку, яка б зупинила наступ азербайджанських військ в Карабаху. Так насправді і трапилося. Вірменському президенту нагадали у Брюсселі про необхідність пошуку політико-дипломатичних шляхів вирішення конфлікту навколо Карабаху, а також закликали до припинення військових дій.

Усі гравці, включно із зовнішніми, повинні відмовитись від будь-яких дій, які можуть призвести до продовження бойових дій – зазначили в Євросоюзі.

Це приблизно те ж саме, що протягом шести років військових дій на Донбасі доводиться чути Україні від її міжнародних партнерів. Важливо зазначити, що з початку окупації Криму та війни на Донбасі, делегація Вірменії жодного разу не підтримала Україну на майданчиках ключових міжнародних організацій – в ООН, Раді Європи, в ОБСЄ. Застосовуючи принцип взаємності, офіційному Єревану навряд чи варто розраховувати на підтримку Києва у питаннях Нагорного Карабаху.

Висновки 

Відмова Росії у допомозі Вірменії дає аналітикам Geostrategy підстави для твердження про те, що Росія все більше демонструє ослабленість від криз як всередині самої країни, так і на її кордонах. На прикладі Вірменії проявляється цікава тенденція у зовнішній політиці Росії: території, які прагнуть інтеграції до Росії без її надмірної допомоги – можуть інтегруватися, натомість партнери, які потребують підтримки Росії в кризових ситуаціях, більше на неї не можуть розраховувати:

1. Росія готується до інтеграції Донбасу, це стає зрозуміло після того, як 31 жовтня у Москві відбувся з’їзд політичної партії «Родіна», партнерами якої став «Союз добровольців Донбасу». На цій зустрічі так звані представники Донбасу заявили про те, що хочуть брати участь у виборах до державної думи Росії у вересні 2021 року, і наголосили, що Росія втрачає надію на переговори з Україною по Донбасу. За цю інтеграцію вже було заплачено Росією, яка спричинила конфлікт на українському Донбасі, внаслідок якої були окуповані окремі території Луганської і Донецької областей. Оплата була здійснена у 2014-2015 роках, коли Росія вела військові дії проти України. На сьогодні лише готується політичне рішення про можливе входження ОРДЛО до складу РФ.
2. Росія залишає Вірменію сам на сам у конфлікті з Азербайджаном. Її ресурси поступово вичерпуються, вона не готова підтримувати війну Вірменії з Азербайджаном. Так само як Росія дистанціюється від ситуації в Білорусі, залишаючи Лукашенку лише політичну риторику.

Отже, сьогодні Росія ставить в режим «очікування» питання, пов’язані із активною мілітаристською зовнішньою політикою. Небагатьом союзникам Росії не варто розраховувати на її активну підтримку.